Витоком Полтви є потік Пасіка, який бере свій початок у верхній частині львівського парку «Погулянка». В межах міста річище Полтви сховане в каналізаційному колекторі. Довжина річки від витоку до гирла близько 60 км. Ширина русла річки 12—15 м, подекуди — до 20 м, глибина у пониззі 1,5—2 м. Живлення річки снігово-дощове, велику роль у ньому відіграють численні невеликі притоки, як у межах Львова, так і за його околицями. Зі свідчень краєзнавців випливає, що за середньовічних часів Полтва була судноплавною, в кожному разі якісь там рибальські барки доходили нею до Львова аж від Балтійського моря. І тогочасні гравюри на це натякають. Наприкінці ХІХ століття міські урядники вирішили, що нічого, крім шкоди, ця річка Львову не приносить. Серед аргументів називали забагнюченість місцевості, гниття води, міріади мух, комарів, малярійну загрозу, сморід. Останнє, вочевидь, і підказало їм єдино прийнятне рішення — заховати річку під землю, замурувати її, перетворивши у міську каналізаційну систему. Довжина каналізації: 1870 рік — 15 км, 1903 рік — 54 км, 1910 рік — 82 км, 1939 рік — понад 150 км.
Ще близько 1780 року на вулиці Карла Людвика, як згадує один із львів'ян, «нічого іншого не було, тільки багна й трясовища; кілька домиків, розкинених тут і там при вулиці Єзуїтській (тепер акад. В.Гнатюка), два домики при вул. Сикстуській (Дорошенка), а як ціла Широка вулиця (теп. Коперника), все місце було болотисте, зарослі тростиною,— там на качки славно польовано».
За тих часів Полтва була ще значною рікою, мала багато води, виливала не раз і робила на передмісті значні шкоди. За свідченнями істориків, у 1770 році вода залила нижче положені пивниці й церковні підземелля, де поховано знаменитих осіб. Як вода упала, тіла почали гнити, так що мало не прийшла пошесть у місто. В 1853 році вода йшла рівно з берегами, несла з собою балки, дерева, вирвані з корінням, хатні предмети, забрала життя двох дітей у Львові. Останній вилив Полтви трапився 1872 року, вода виступила аж на Гетьманські вали, позабирала на передмісті свиней, котів і псів. Марійська площа виглядала тоді як велике багнище.
Колись посеред Полтви був острів. Тепер на тому місці розташована площа Міцкевича. У середньовіччі Полтва перед сучасною площею Міцкевича розділялася на два розтоки і на острові, який вони утворювали, з давніх часів була поставлена каплиця Божої Матері. У 1904 році скульптуру у зв'язку зі спорудженням пам'ятника Міцкевичу перенесли на інше місце.
У межах Львова русло річки та її приток сховано в каналізаційний колектор. Навесні та влітку зі зливових решіток над центральним колектором чути специфічний каналізаційний запах стічних вод.Туристи, гуляючи «стометрівкою» і біля Оперного театру, навіть не здогадуються (якщо їм не сказати), що просто під їхніми ногами тече повноводна невидима ріка, місцевий «Стікс». Захована під кількаметровим шаром «гранітного неба». Полтва забирає в себе всі відходи життєдіяльності сучасного міста і разом з річкою Західний Буг через Польщу впадає в Балтійське море. Іноді львів'яни жартують, кажучи, що це їхній найбільший сучасний внесок в європейську спільноту.
Існує міська легенда ніби з оркестрової ями у Львівській Опері можна почути підземний шум сканалізованої Полтви.
Андріана Сенишин
Немає коментарів:
Дописати коментар