Аудіорепортаж

Данина високому мистецтву та смаку

Міжнародний День театру це не просто професійне свято майстрів сцени, це свято мільйонів глядачів. Цей День був встановлений у 1961 році IX конгресом Міжнародного інституту театру .

  Згадка про перший театральний досвід датується 2500 роком до нашої ери. Театрознавці твердять, що перша театральна гра відбулася в Єгипті. У давній Греції театр почав формуватися як мистецтво.   В Україні театральне мистецтво почало проявлятися в народних іграх, танцях, піснях і обрядах. Щодо українського театру, то з XI століття  вже відомі театральні вистави.

   Перші зразки драми прилюдно виголошували учні київських  Братської  та Лаврської шкіл XVI-XVII століття. У XVII-XVIII столітті широкого розмаху набули  вертепи — мандрівні театри, які виконували  різдвяні  драми  та  соціально-побутові інтермедії з допомогою ляльок-маріонеток.

    У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів. У Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, в Полтаві — в 1810 році.

   Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві,  та  Григорія Квітки-Основ'яненка. Бурлеск та експресивність, поряд з мальовничістю та гумором, що характерні для їхніх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні.

   У другій половині XIX століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність такі корифеї українського театру — драматурги і режисери - як Михайло Старицький, Марко Кропивницький та  Іван Карпенко-Карий.

Заслуга у розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була  Марія Заньковецька.

   Починаючи від Садовського, Заньковецької та інших до наших сучасників - Стригуна, Бенюка, Жолдака і т.д. - театральні діячі продовжують утверджувати національні традиції українського театру.

   Молодіжні театри вносять експериментальний струмінь у театральне життя, підтримуючи його гнучкість і мінливість, за що їм дяка і шана. Так, 30-31 березня у ЦТДЮГ відбувся фестиваль комедії та театральних капусників аматорських театральних колективів «Посмішка Талії».

   Театр завжди мав виключно важливе етичне і художнє значення, сприяв формуванню естетичного смаку, розширенню світогляду. Чи слухаємо ми оперу, чи насолоджуємося майстерністю і грацією артистів балету або з душевним трепетом стежимо за грою драматичних акторів, – ми завжди відчуваємо особливу атмосферу свята. 

Школа успіху

Проект "Школа успіху" - покликаний ознайомити львів'ян і гостей міста з успішними представниками різних сфер діяльності: бізнесу, спорту, громадської діяльності, науки, шоу-бізнесу, політики тощо. Зустрічі з успішними людьми та історії їхнього особистого успіху – це ті магічні трампліни, що дозволяють нам зробити стрибок у власному розвитку, сприяють нашій самореалізації, допомагають розкрити внутрішній потенціал, підвищити самооцінку, та вказати шляхи, якими можна змінити своє життя на краще.
Місце проведення – велика сесійна зала Львівської міської ради.

На зустрічі була запрошена співачка Наталка Карпа, яка розповіла нам про свої досягнення у шоу-бізнесі.

Наталка Карпа – співачка, телеведуча і продюсер. Заслужена артистка України, Лауреатка премії Міжнародного академічного рейтингу "Золота Фортуна" 2009 року, "Співачка року" в проекті "Люди Львова - Золотий Лев 2010". Наталка - авторка 4 альбомів і 12 відеокліпів, засновниця продюсерського центру «KARPARATION» - окрім цього встигає займатися ще й благочинністю.

Н.Карпа вчилася на філолога, має червоний диплом медика, а популярність здобула як співачка. Бере активну участь в шоу «Хто проти блондинок?».

Задля телепрограми «Екстремальний уікенд» кілька разів видряпувалася на скелі, проте має великий страх висоти.

Мені випала така нагода, бути присутньою на  зустрічі з Наталкою Карпою.

При зустрічі вона розпитула присутніх: «У чому ми вбачаємо проблему в українському мистецтві та культурі, і які цікаві розрішення на нашу думку можливі?»
 На завершення Карпа сказала: «Я не сподівалась, що вийде така заповзята зустріч, багато цікавих запитань, невимушена атмосфера».

У минулих зустрічах взяли участь: Яна Клочкова,  Павло Табаков, Дмитро Шимків, Андрій Тлумак, Артем Федецький, Михайло Кополовець, Вільям Роша Батіста, Лев Підлісецький, Дмитро Ванькович, Володимир Сивохіп, Федір Стригун, Василь Вірастюк, Андрій Котельник, Тетяна Карвацька, Zоряна, Андрій Шандор, Петро Нестеренко-Ланько.

Річка мого дитинства

Дитинство – це пора мрій і сподівань, пора духовних злетів і розчарувань. Дитинство – це шкільні роки, поради вчителів та настанови батьків. Саме останній шкільний дзвінок, що пролунав нещодавно, став рубежем між дитинством і дорослим життям.

   У моїх спогадах відіграє велику роль річка мого дитинства.

   Я хоч не народилася в селі серед полів та лісів, але доля дала мені можливість відчути оту велич земну, оту широчінь небесну, оту казковість, яку я відчула в селищі міського типу Нижанковичі. Там живе моя бабуся. Приїжджаючи туди, я поринала у чарівну казку. Ліси, поля, річки, озера та історичні пам’ятки до яких заходиш і одразу згадується історію минулого. Найбільше у моїй пам’яті залишилося спогадів про річку Віго́р. Будучи малою, я навіть ні на секунду не освідомлювала наскільки вона історична, скільки біля неї відбулося знаменних подій. Так, наприклад, у 1099 році на берегах річки Вігор відбулася битва між військами галицьких князів та військом угорського короля Коломана.

 Назва річки Вігор означає крута, рвучка. Чеський історик Любор Нідерле вважав, що ця назва кельтського походження. Вігор має довжину — 70,4 км. з яких 59,1 км - у Польщі, 11,3 км - в Україні. Вігор бере початок у горах (Східні Карпати) на території Польщі. На територію України річка входить на південь від селища Нижанкович, а біля с. Цикова знову перетинає українсько-польський кордон.

Згадуючи своє дитинство, я неодмінно хочу повернутися на береги казкової річки. Саме там є куточок маленького раю. 

«Тютюн заважає розумовому розвитку та одурює народ» Оноре де Бальзак

  Сьогодні в багатьох країнах світу приймають закони, що забороняють куріння в громадських місцях. Проблема шкоди куріння стала настільки глобальною, що звичайних попереджень організацій відповідають за здоров’я людей (МОЗ, ВООЗ) явно недостатньо. Незважаючи на те, що шкода куріння як активного, так і пасивного (активне – це той, хто курить; пасивне – це мимовільне вдихання вторинного тютюнового диму, який курець видихає під час куріння) – загальновизнаний і науково доведений факт, завзяті курці не прагнуть кидати цю згубну звичку. Давайте розберемося, чому курити шкідливо?
Куріння – це вдихання глибоко в легені тютюнового диму, склад якого нагадує перелік самих шкідливих і небезпечних для здоров’я речовин. З більш ніж 4000 хімічних сполук, які містяться в тютюновому димі, близько 40 відносяться до найбільш небезпечних канцерогенів, що викликають онкозахворювання. Кілька сотень компонентів є отрутами, серед них: нікотин, бензапірен, формальдегід, миш’як, ціанід, синильна кислота, а також вуглекислий газ, оксид вуглецю та ін. Чимало та радіоактивних речовин потрапляє в організм курця: свинець, полоній, вісмут. Вдихаючи в себе весь цей «букет» курець завдає удару по всім системам організму, адже шкідливі речовини потрапляють безпосередньо в легені (попутно осідаючи на шкірі, зубах, дихальних шляхах), звідки розносяться кров’ю до всіх клітин тіла. Також куріння призводить до підвищення рівня вільних жирних кислот в плазмі крові і збільшує рівень холестерину. Після викуреної сигарети різко частішає серцебиття, підвищується артеріальний тиск.

Якби курець міг бачити, що відбувається з дихальними шляхами (слизовою оболонкою рота, носоглотки, бронхами, альвеолами легень), то відразу б зрозумів, чому курити шкідливо. Тютюновий дьоготь, що утворюється при згоранні тютюну, осідає на епітелії і слизової, викликаючи їх руйнування. Роздратування і порушена структура поверхні стають основною причиною появи сильного кашлю і розвитку бронхіальної астми. Забиваючи альвеоли, тютюновий дьоготь призводить до появи задишки, значно зменшує робочий об’єм легенів.
Через спазму судин і зниження гемоглобіну страждає від гіпоксії головний мозок, погіршуються функціональні можливості і інших органів: нирок, сечового міхура, статевих залоз, печінки. Спазмовані мікросудини стають причиною старіння шкіри. На зубах з’являється негарний жовтий наліт, а з рота йде неприємний запах.
У жінок куріння викликає безпліддя, збільшує ризик викиднів і появи на світ недоношених дітей. Доведено взаємозв’язок між курінням батьків і проявом синдрому раптової дитячої смертності.
У чоловіків куріння викликає проблеми з потенцією, впливає на якість сперми і порушує репродуктивну функцію.
Але головний шкоду куріння, безсумнівно, у розвитку онкозахворювань. Курці частіше за інших страждають на рак. Причому злоякісна пухлина може з’явитися де завгодно: в легенях, в підшлунковій залозі, в порожнині рота, шлунку і ін.
Вивчивши статистику, стає очевидно, що курці, не розуміючи чому курити шкідливо, в рази збільшують свої шанси захворіти яким-небудь серйозним захворюванням. У курящих у 10 разів частіше розвивається виразка шлунка, у 12 разів частіше відбувається інфаркт міокарда, в 13 разів частіше виникає стенокардія, і в 30 разів частіше виникає рак легенів, у порівнянні з некурящими людьми.

Про шкоду куріння знають далеко не усі, хоча сказано про це вже багато. Проте, не звертаючи уваги на попередження учених і лікарів, ця згубна звичка у нашій країні поширюється, значна кількість людей не вважає куріння шкідливим для здоров’я.

Я вважаю, що курити можна кинути без особливих зусиль. Куріння це справжня наркоманія і не менш небезпечна. Та, на жаль, багато людей, особливо молоді, не сприймають куріння серйозною проблемою.

Прикро, що багато дівчат навіть хизуються курінням. Мабуть їм невідома народна мудрість: «Цілувати дівчину, яка курить, це теж саме, що цілувати попільницю». Невже Ви хочете, щоб так говорили і про Вас?