Річка мого дитинства

Дитинство – це пора мрій і сподівань, пора духовних злетів і розчарувань. Дитинство – це шкільні роки, поради вчителів та настанови батьків. Саме останній шкільний дзвінок, що пролунав нещодавно, став рубежем між дитинством і дорослим життям.

   У моїх спогадах відіграє велику роль річка мого дитинства.

   Я хоч не народилася в селі серед полів та лісів, але доля дала мені можливість відчути оту велич земну, оту широчінь небесну, оту казковість, яку я відчула в селищі міського типу Нижанковичі. Там живе моя бабуся. Приїжджаючи туди, я поринала у чарівну казку. Ліси, поля, річки, озера та історичні пам’ятки до яких заходиш і одразу згадується історію минулого. Найбільше у моїй пам’яті залишилося спогадів про річку Віго́р. Будучи малою, я навіть ні на секунду не освідомлювала наскільки вона історична, скільки біля неї відбулося знаменних подій. Так, наприклад, у 1099 році на берегах річки Вігор відбулася битва між військами галицьких князів та військом угорського короля Коломана.

 Назва річки Вігор означає крута, рвучка. Чеський історик Любор Нідерле вважав, що ця назва кельтського походження. Вігор має довжину — 70,4 км. з яких 59,1 км - у Польщі, 11,3 км - в Україні. Вігор бере початок у горах (Східні Карпати) на території Польщі. На територію України річка входить на південь від селища Нижанкович, а біля с. Цикова знову перетинає українсько-польський кордон.

Згадуючи своє дитинство, я неодмінно хочу повернутися на береги казкової річки. Саме там є куточок маленького раю.