Колись на Клепарівці ( це там, де зараз Львівська пивоварня і Музей пивоваріння) була невеличка церква, оточена липами та кленами. Тричі на день лунали дзвони, скликаючи людей з найближчих околиць.
В 1695 році татари вкотре зібрались захопити Львів... Але тут трапилась біда. Одним недільним ранком, коли в церкві проводилась служба, орда ввірвалась в храм. Ніщо не могло їх зупинити - ні молитви священника, ні плач дітей, ні прокляття матерів: вони вбивали, грабували...
В цей час, коли в церкві були загарбники, раптом налетів сильний вітер, почалась неймовірна злива. Небо пронизали блискавки, пролунав жахливий гуркіт грому, - і церква разом зі всіма, хто в ній був, почала опускатись під землю. Бурхливі потоки води залили підлогу і швидко почали підніматись до верху.
Через деякий час на місці, де була церква, залишилось тільки каламутне озеро. Місцеві забобонно хрестились проходячи біля озера, що тепер нарікли "Чорний діл".
Час від часу з глибин озера можна почути плач та глухий дзвін...
В 1695 році татари вкотре зібрались захопити Львів... Але тут трапилась біда. Одним недільним ранком, коли в церкві проводилась служба, орда ввірвалась в храм. Ніщо не могло їх зупинити - ні молитви священника, ні плач дітей, ні прокляття матерів: вони вбивали, грабували...
В цей час, коли в церкві були загарбники, раптом налетів сильний вітер, почалась неймовірна злива. Небо пронизали блискавки, пролунав жахливий гуркіт грому, - і церква разом зі всіма, хто в ній був, почала опускатись під землю. Бурхливі потоки води залили підлогу і швидко почали підніматись до верху.
Через деякий час на місці, де була церква, залишилось тільки каламутне озеро. Місцеві забобонно хрестились проходячи біля озера, що тепер нарікли "Чорний діл".
Час від часу з глибин озера можна почути плач та глухий дзвін...
Немає коментарів:
Дописати коментар