вівторок, 18 березня 2014 р.

Рецензія на книжку Зеновія Филипчука «Ліки від великої депресії»

Книжка написана у дотепній формі під гаслом «де щиро сміються, там ніколи не б’ються».
Загалом книга має 55 різноманітних розділів. З них мене найбільш вразили: «Бідні аж голубі», «Нова професія», «Парламент у маршутці» та «Груди року». Автор описує різні смішні події, які його оточували протягом життя. Всі події відбуваються у рідному місці Львові. Адже сам автор є львів’янином. У Зеновія було важке дитинство, бо  мати померла досить рано, коли йому було лише 7 років, а батько  після смерті жінки попав у тюрму. Дитинство хлопчик провів у інтернаті. Доля жорстоко пожартувала із Зеновієм. Оскільки хлопчик почав  жити не в реальності, а будувати собі життя, як  комедійну ілюзію.
  У книзі автор жартує із колишнього Президента України, комуністів та поліцаїв. Книга написана у досить легкій формі для читання. Але, на мою думку, книга розрахована не для підліткового віку, а для більш старшої та зрілої аудиторії. Адже, не всі діти зрозуміють ті жарти, які написані у книзі. Щодо оформлення, то книга досить цікаво та із гумором оформлена. Ілюстрації належать  Ірині Гіней. Консультанти Зеновія Филипчука – це Остап Вишня, Михайло Зощенко, Марк Твен і дід Данило.
  Автор, пишучи книгу, хоче, щоб ці ліки були потрібні сьогодні в кожній українській хаті і, звичайно, за її межами, щоб не дратуватися через всяку дрібницю чи глобальні казуси. Аджеколи читаємо ці кумедні оповідання, то розуміємо, що автор намагається донести до читача часточку комічного. Щоб люди не лише жили негативною реальністю, а й мали час відпочити та «набратися» позитиву.
    Найголовніше у книзі, що ліки доступні за ціною, зрозумілі за формулою виготовлення, а тепер придатності необмежений, можна зберігати їх в пральній машині, коли нема порошку і води  або – в холодильнику, коли нічого на зуб покласти згідно з наступними перевиборами.
  Епіграфом до цієї книги пасують рядки Бальтасара Грасіана з його відомої « Науки розсудливості» виданої в Іспанії ще 1647 року: «Нерідко сама хвороба породжує ліки. Сподіватися на милість Божу – не з гірших житейських правил».
  Також книга є для читача нескаламученим джерелом для вивчення історії України.


Немає коментарів:

Дописати коментар